Українізація 1920-х рр. на Миколаївщині

 
З приходом на українську землю Другої світової війни на території Миколаївщини було У квітні 1923 р. ХІІ з’їзд РКП(б) проголосив політику „коренізації”, яка передбачала залучення представників корінних національностей до партійно-державного апарату, застосування національних мов в адміністративній роботі, освіті, видавничій справі, пресі тощо. Український варіант цієї політики увійшов в історію під назвою „українізації”. Це стало компромісною політикою з боку більшовиків, які змушені були рахуватися з українським національним відродженням, могутній стимул якому дала Українська народна революція 1917-1921 рр. Українізація стала спробою опанувати цей процес і спрямувати його в русло соціалістичного будівництва. Мала вона й зовнішню мету – продемонструвати українцям за кордоном, що лише у Радянській Україні вони зможуть задовольнити свої національні прагнення.

Політика українізації була доволі результативною: вже у 1929 р. в УСРР діяло 80% шкіл, понад 60% технікумів і 30% інститутів з українською мовою навчання. Понад 97% українських дітей навчалися рідною мовою. Якщо у 1922 р. республіка мала не більше десятка україномовних газет і журналів, то у 1933 р. з 426 газет 373 видавались українською. Державні службовці в цей час повинні були складати іспити з української мови, а ті, що не мали необхідних знань, могли втратити роботу. Не була осторонь від цих процесів і Миколаївщина: 15 листопада 1923 р. було організовано курси української мови для вчителів та службовців радянських установ у Миколаєві, а на початку наступного року – у більшості районів Миколаївської округи. Так, у 1927-1928 навчальному році з 380 шкіл Миколаївської округи 275 проводили навчання українською мовою. У лютому 1929 р. курси української мови відвідували 937 державних службовців Миколаївської округи.

Однак вже наприкінці 20-х рр. у внутрішній політиці СРСР відбувся різкий поворот: сталінська правляча верхівка зміцнила свої позиції і вже не потребувала компромісів для збереження свого панування. Тоталітарна централізація і відродження імперської політики супроводжувались поверненням до русифікації. Поступово було зменшено кількість українських шкіл, скоротився відсоток українських учителів і науковців, закривалися українські театри, заборонялися п’єси українською мовою. Наслідком контрукраїнізації стало падіння престижу української мови і культури, зведення останньої до провінційного рівня, та русифікації значної частини України.

На уроці пролунала думка, що на деяких регіонах україн  Українізація не набула популярності. Чи змінилася ваша думка після прочитанної статті?