Але наміри рад не були такими прозорими, як здавалось, вони мали на меті приспати пильність цих самих корінних народів. Їхнє "бажання" допомогти у розвитку національних культур і мов було зумовлене потребою СРСР показати себе з позитивного боку на світовій арені. Коренізація була засобом пошуку спільної мови з інтелігенцією та селянством, намаганням поставити під контроль процес національного відродження в країнах новоутвореного союзу.Влада збиралася виховувати кадри із українців, впроваджувати в роботу партійного і господарського апаратів українську мову, усіляко сприяти культурному розвиту інших народів, що жили на території України,розширювати мережу шкіл із навчанням українською та мовами національних меншин.
Коренізація— політика залучення представників корінного населення радянських республік та автономій до місцевого керівництва та надання офіційного (а інколи — й панівного) статусу їхнім національним мовам. Проводилася у СРСР протягом 1920х років. Політика започаткована XII з'їздом РКП(б) у квітні 1923 року в Москві.
Прикладами коренізації стали, зокрема, українізація та білорусизація.
Як ви гадаєте, чому більшовики в кінцевому результаті відмовилися від "українізації"???
Комментариев нет:
Отправить комментарий